«ЛЕСИНІ ДЖЕРЕЛА» — МИСТЕЦЬКЕ СВЯТО, ТОМУ ГОЛОВНИЙ РЕЖИСЕР РАДИТЬ ДИВИТИСЯ ЗІРОК ПО ТЕЛЕВІЗОРУ 25-річчя «Лесиних джерел» співпало із різким обмеженням фінансування української галузі культури. Кошти, які держава виділяла досі на брендові культурні масові заходи (серед них — міжнародне свято «Лесині джерела), скоротили у 2011-му на сім мільйонів. Цього разу «ковдру» перетягнула на себе Пенсійна реформа — аби профінансувати її проведення в Україні, у головній державній кишені старанно збирають усе до копійки… Зусилля організаторів «Лесиних джерел», котрі персонально побували на прийомі у міністра культури України, не увінчалися успіхом — на проведення ювілейного свята виділили суму, втричі меншу, аніж у попередні роки. Тому слід віддати належне організаторам — попри об’єктивні складнощі, вони акумулювали увесь творчий потенціал, аби на гідному рівні провести улюблене городянами та гостями триденне літературно-мистецьке дійство. Пропонуємо вашій увазі інтерв’ю з головним режисером, автором сценарію свята — Миколою МАРТИНЮКОМ: — Миколо Івановичу, наскільки скорочене цього року державне фінансування позначиться на програмі свята? — Намагалися підготувати програму так, аби ніхто цього не відчув. Зокрема, запросили до участі значно більшу кількість учасників та колективів. У «Містечку майстрів» ручні роботи презентуватиме велика кількість умільців декоративно-ужиткового мистецтва, у конкурсі автентичного співу візьмуть участь як окремі виконавці, так і гурти з різних міст. Заявок на участь надзвичайно багато. Загалом на святкування запрошено близько 700 учасників, 35 художніх колективів, дружні делегації з країн-сусідів. — 25 років організатори свята прищеплюють городянам любов до мистецтва, готуючи насичений культурними заходами сценарій. Це — ваш задум. Але, здається, не усі городяни розуміють «Лесині джерела» як мистецьке свято. Вас це ображає? — Неприємно, коли у розмаїтті насиченого сценарію багатьох цікавить лише те, яка зірка приїде. І не усі знають, що за виступ артисти просять гонорар у 3-4 тисячі доларів, а співають здебільшого — під фонограму. Такий виступ раджу безкоштовно подивитися по телевізору, а ідея свята — це стимулювання розвитку народної творчості, художньої самодіяльності. Тому у сценарії святкового вечірнього концерту ставка робиться саме на це. Колективи, до речі, приїжджають до нас безкоштовно і насичують програму «живими» і самобутніми номерами. Серед запрошених — народна артистка України Валентина Степова та соліст Національної опери Олександр Гурець, ансамблі пісні і танцю «Родослав» та «Льонок», колектив «Славія» (народні пісні у колоритній сучасній обробці), квартет «Гетьман» та інші. Концерт буде цікавим. У цілому ідея свята передбачає, що новоград-волинці стануть активними учасниками, а не споглядачами свята. У вечірньому концерті готуємо фрагмент «Спомин», де згадаємо наших відомих особистостей, котрі пішли з життя передчасно, залишивши яскравий слід в історії проведення свята. — Багато хто із ностальгією згадує вистави на острівці: видовищні, ефектні, яскраві... Чому цей фрагмент свята став історією? — Це справді хороша ідея, ми до неї обов’язково повернемося. Але вистави на повітрі потребують вагомих капіталовкладень, потужного освітлення, сильного звуку. Колись із цим нам допомагав земляк, Народний артист України Борис Шарварко. Привозив фірму, що забезпечувала святкування необхідним технічним оснащенням. Усі пам’ятають виставу нашого театру «Маруся Чурай» на фортеці. Цього року ми планували зробити щось подібне, але довелося відмовитися. До кращих фінансових часів. — Цікаво, що свято започатковане ще у радянські часи. За 25-річну історію пережили і розпад Союзу, і нелегкі перші роки становлення незалежної України, переобирали міських голів — а свято не просто залишилося, а й стало візитною карткою Новограда-Волинського. — Я лише можу подякувати усім, завдяки кому мій задум святкує 25-річчя. Поруч зі мною найперші «Лесині джерела» організували і провели: Дмитро Розгон, Віра Матвійчук, Людмила Гамма, Михайло Артемюк, Петро Сурай, Ірина Панасюк, Микола Куркач. Жоден із міських голів не сказав святу «ні», за що усім — велика подяка. Незмінна берегиня колиски Лесі Українки — Віра Римська та Сергій Куценко — гостинні організатори, котрі з року в рік приймають гостей у музеях. Найбільший тягар у підготовці лягає на плечі колективу Палацу культури, який очолює Ірина Антипчук. Тож усім дякую за професіоналізм, завзятість і бажання робити свято! Юлія КЛИМЧУК Фото Віктора ТИМОЩУКА