Третього січня у міському Палаці культури імені Лесі Українки відбулися урочисті збори громадськості міста і району та святковий концерт, присвячений 67-й річниці визволення міста Новограда-Волинського від німецько-фашистських загарбників. Урочистості були при переповненому залі та за участю міського голови Володимира Загривого, депутата обласної ради, командувача Південного оперативного командування Сухопутних військ Збройних сил України, генерал-лейтенанта Петра Литвина, а також першого заступника голови районної державної адміністрації Сергія Лавренюка, голови районної ради Франца Весельського, голови районної ради ветеранів Петра Фатенка, голови міської ради ветеранів Костянтина Малова. Із зали від влади міста і району, а також від Петра Михайловича Литвина, були відправлені корзини квітів, які покладені до меморіалів загиблим воїнам під час визволення міста.
До присутніх звернувся міський голова В.І.Загривий, котрий того дня отримав нагороду Міністерства оборони України:
— Дорогі гості, дорогі ветерани, нагорода Міністерства Збройних сил України — це для мене великий аванс. Повірте, як і раніше, так і у подальшому, буду відпрацьовувати.
Ми всі міською громадою відзначаємо 67-му річницю визволення Новограда-Волинського. Так завжди було, є і буде у подальшому. Ми знаємо, що це вас хвилює, саме цим ви сьогодні живете, турбуєтеся. Скажу відверто, якщо хтось спробує переписати історію на свій манер, — навряд чи це йому вдасться. Бо те буде великою плямою. І, не дай Боже, таких висловлювань на адресу України, а значить — і наших ветеранів, що прозвучали нещодавно з боку однієї із високопоставлених осіб. Ми ніколи не забудемо ціни, якою дісталася Велика Перемога. 43 відсотки загиблих припало Україні, із 7 мільйонів нагороджених у Великій Вітчизняній війні — 2,5 мільйони саме українців, котрі були відзначені і живі, і посмертно. Це достовірні і реальні свідчення. Історію можна лише доповнити, уточнити, збагатити, а не змінити чи використати. І можете бути певні, дорогі ветерани, ваш подвиг житиме у віках.

 Хочу також наголосити, зробити акцент на ще одній досить болючій проблемі, що тривожить ветеранів. Відразу підтверджу, що ніякої зміни пріоритетів по відношенню до ветеранів Великої Вітчизняної війни як з боку держави, так і місцевої влади, не буде. Тому що, як сьогодні ми ставимося до вас, так через певний час молодше покоління буде відноситися до нас і прийдешніх поколінь. Все, що важливо, що у повноваженні, як і раніше, буде. Ми розуміємо, що цього мало, але такий сьогодні непростий час. І у нас, як на фронті, є гіркі реальності.
Сьогодні вранці, ві­таю­чи одного з відомих працівників нашого міста, котрий народився саме 3 січня 1944 року, я напів­жартома запитав: «А яка ж тоді була погода?» Була відповідь: «Мені мама розповідала, що така ж сама. Стільки ж снігу було багато і такий же морозець. Але народжувала вона мене одна, в партизанській землянці, за Городницею, в районі лісу села Дубники. Всі були на дорогах, якими тікали фашисти, а от до нашої землянки, забіг молоденький лейтенант, затопив пічку, дістав із рюкзака портянки чистенькі, огорнув мене маленького і побіг, але перед цим сказав: «Назвіть Вітею». І, таким чином я став Вітею». Ось такі ми, шановні друзі, були, є і будемо людьми з великої літери.
Я щиро вітаю вас, шановні друзі, дорогі ветерани, із святом! Дозвольте нам, щиросердечно подякувати за ваш ратний подвиг, за ваш ратний труд. Слава Україні, слава ветеранам!

 На урочистостях був присутній Іван Федорович Нечаєв — єдиний із когорти визволителів міста Новограда-Волинського. У свої 89 років Іван Федорович працює консультантом на столичному заводі «Маяк» і особисто прибув, аби розповісти про визволення:
— Уважаемые жители города Новограда-Волынского и района! В декабре 1943 года на подступах к городу Новограду-Волынскому, в результате тяжёлых кровопролитных боевых действий, отборные части противника вынуждены были отступить. Преследуя отходящего противника, части 25-го танкового корпуса совместно с другими частями 1-го Украинского фронта, 31 декабря 1943 года взяли село Чижовку, а в ночь с 31 декабря на 1 января 1944 года — форсировали реку Случ и внезапным ударом с северо-запада и юго-запада, врываясь на окраину города и отбивая дом за домом, улицу за улицей, 3 января полностью овладели городом. Попытки противника 4 января выбить наши войска из города успехов не дали. Бои за Новоград-Волынский продемонстрировали исключительную стойкость и высокое мастерство наших танкистов, умение их маневрировать, силу и героизм, стойкость и мужество в боях за освобождение города Новограда-Волынского, крупного железнодорожного узла и важного опорного пункта, были отмечены приказом главнокомандующего 3 января 1944 года.
В приказе отмечалось, что в боях за освобождение города Новограда-Волынского, отличились войска 25-го танкового корпуса генерал-майора Аникушкина, и в ознаменование одержанной победы присвоить наименование Новоград-Волынских частям корпуса. Боевые действия под Новоградом-Волынским вписать золотыми буквами в письменную летопись соединения. Весь личный состав корпуса получил благодарность от Верховного главнокомандующего. В столице нашей Родины, Москве, 3 января 1944 года, состоялся салют воинам, освободившим Новоград-Волынский, 12-ю артиллерийскими залпами из 124-х орудий.

 Мы помним о войне, не можем и не должны о ней забывать, потому что это вечная обязанность живых перед мужеством, героизмом воинов, партизан, подпольщиков, тружеников тыла, перед светлой памятью тех, кого сегодня нет среди нас. Мы помним горечь потерь и радость побед.
Жители Новограда-Волынского навсегда запомнили новогодние дни 1944 года, когда Советская Армия принесла городу освобождение от немецко-фашистских захватчиков. Многие наши боевые товарищи остались вечно лежать в новоград-волынской земле. Мы искренне их благодарим. Все, кто по зову сердца, по велению долга идут к обелиску памяти, чтобы поклониться погибшим воинам, положить к их изголовью цветы. Мы, ветераны, высоко ценим и выражаем отцовскую признательность руководству города, району и всем жителям, благодарим за приём и гостеприимство.
Горячо поздравляю всех жителей города Новограда-Волынского и района с 67-й годовщиной освобождения города от немецко-фашистских захватчиков. Желаю всем в наше нелёгкое время крепкого здоровья, счастья, благополучия и трудовых успехов на благо нашей Родины. Вечная память павшим в боях за нашу Родину, ветеранам 25-го танкового корпуса.
Ветеранам міста і району були вручені відзнаки Південного оперативного командування сухопутних військ Збройних сил України, котрі урочисто вручив Петро Михайлович Литвин.
Міський голова Володимир Загривий нагородив цінними подарунками (ковдрами) учасників бойових дій Великої Вітчизняної війни. Також того дня ветеранам були вручені: нагороди від імені командувача сухопутних військ Збройних сил України, слухові апарати, інвалідний візок.
По завершенню урочистостей відбувся святковий концерт.
Олександр ГЕМБАРСЬКИЙ
Фото Віктора ТИМОЩУКА