Во второй половине 3 столетия в Александрии в богатой и знатной семье родилась Екатерина — будущая святая Екатерина.

 К 17 годам девушка получила блестящее эллинское образование и отличалась редкой красотой и умом. Юноши из самых именитых семейств империи искали ее руки, но ни один из них не стал ее избранником. Она объявила родителям, что согласится выйти замуж только за того, кто превзойдет ее в знатности, богатстве, красоте и мудрости.

 Мать святой Екатерины была тайной христианкой. Она повела девушку за советом к своему духовному отцу, святому старцу, который творил молитвенный подвиг в уединенной пещере недалеко от города. Старец выслушал святую Екатерину и сказал, что он знает Юношу, Который превосходит ее во всем, ибо «красота Его светлее солнечного сияния, мудрость Его управляет всем созданием, богатство Его разливается по всему миру, но это не уменьшает Его, а умножает, высота рода Его — неизреченна». Образ Жениха Небесного родил в душе святой девы горячее желание увидеть Его. Святой Екатерине открылась Истина, к которой рвалась ее душа. На прощание старец вручил святой Екатерине икону Божией Матери с Богомладенцем Иисусом на руках. Старец велел с верой молиться Царице Небесной, Матери Небесного Жениха, о даровании видения Ее Сына.

 Святая Екатерина молилась всю ночь и удостоилась видеть Матерь Божию, Которая просила Своего Сына посмотреть на коленопреклоненную перед Ними Екатерину. Но Младенец отвратил Свой лик от Екатерины, сказав, что не сможет смотреть на нее, ибо она безобразна, худородна, нища и безумна, как и всякий человек, не омытый водами святого Крещения и незапечатленный печатью Духа Святого.

 В глубокой печали девушка вновь пошла к старцу. Он с любовью научил ее тайнам веры Христовой, заповедал хранить целомудрие, непрестанно молиться, и совершил над ней таинство святого Крещения. И вновь святой Екатерине было видение Пресвятой Богородицы с Младенцем. Теперь Господь ласково смотрел на нее и дал ей перстень, обручив ее Себе. Когда видение кончилось, и святая пробудилась от сна, на руке ее светилось кольцо — дар Небесного Жениха.

 В то время в Александрию на пышное языческое празднество прибыл сам император Максимин (305-313). Крики жертвенных животных, дым и смрад непрестанно пылавших жертвенников, гомон толпы на ристалищах наполняли Александрию. Приносились и человеческие жертвы — на смерть в огне обрекали исповедников Христа, не отступивших от Него под пытками. Святая Екатерина пошла к главному жрецу — императору Максимину, исповедала веру во Единого Истинного Бога и мудро обличила заблуждения язычников. Красота девушки пленила правителя. Чтобы показать ей торжество языческой мудрости, император созвал 50 ученейших мужей империи. Но святая взяла верх над мудрецами. Они уверовали во Христа и были сожжены.

 Максимин попытался соблазнить святую Екатерину богатством и славой. Получив гневный отказ, император подверг святую жестоким мучениям, а затем бросил в темницу. Императрица Августа в сопровождении воеводы Порфирия с отрядом воинов пришла в темницу. Святая мученица раскрыла пришедшим христианское учение, и они уверовали.

 На следующий день мученицу вновь привели на судилище. Под угрозой колесования ей предложили принести жертву богам. Святая исповедала Христа и сама пошла к колесам. Но Ангел сокрушил орудия казни. Увидев это чудо, императрица Августа и царедворец Порфирий с 200 воинами перед всеми исповедали веру во Христа и были обезглавлены. Максимин вновь предложил святой мученице супружество, но получил отказ. Святая Екатерина твердо исповедала верность своему Небесному Жениху — Христу — и с молитвой к Нему сама положила голову на плаху под меч палача.

 Мощи святой Екатерины были перенесены Ангелами на Синайскую гору. В VI веке по откровению были обретены честная глава и левая рука святой мученицы и с почестями перенесены в новосозданный храм Синайского монастыря.

---

 Легендарна християнська свята, великомучениця, дочка знатного правителя міста Олександрії.
Св. Великомучениця Катерина з Олександрії мала 17 років від роду. Була дуже вродлива, високоосвічена і багата. У 304 році вона прийняла християнську віру і відтоді проповідувала Ісуса Христа. За наказом імператора Максиміана, котрий переслідував християн, була замучена за віру Христову. Після тривалих умовлянь відректися від Христа і перейти до язичників, кати роздягли її і били воловими жилами дві години по плечах і животу.
Її дівоче тіло стало суцільною раною. Кров мучениці струменіла і обагряла землю. Її було кинуто до в'язниці, де Катерину тримали без їжі і води, та кати на цьому не вгамувалися. Вони вдалися до нових тортур — поклали дівчину поміж чотирьох коліс з гострими зубцями і, обертаючи колеса — два праворуч, два ліворуч, — почали шматувати її тіло. Та ось Ангел Господній зійшов з неба і зробив так, що Великомучениця лишилась цілою і неушкодженою, а колеса розлетілись на друзки. Тоді кати відрубали їй голову мечем.
Великі страждання св. Катерини навернули багатьох язичників до віри Христової. Серед них — царицю Августіну, дружину Максиміана, Порфирія Стратилата і 200 воїнів, котрі спостерігали її страшні муки.
Місце страти Великомучениці Катерини і сьогодні показують в Олександрії туристам. Жителі Олександрії, які вірили в розп'ятого Господа, встановили мармурову колону, на якій висікли голову св. Великомучениці. Ця колона й зараз стоїть у храмі св. Сави.
Як свідчать перекази, св. мощі Великомучениці були далеко на Синайській горі. У піснях співається: «Радуйся, все­славна Великомученице Катерино: на горі-бо Синайській, де бачив Мойсей терновий кущ неспалимий. Сам Христос зберігає чесне тіло твоє нетлінним аж до другого пришестя Свого».
На високу гору Синай ці мощі могли покласти тільки Ангели. У храмі на горі Синай знаходяться мощі голови і лівої руки св. Катерини. Невелика мармурова рама стоїть у храмі праворуч престолу. Святу голову нареченої Христової покриває нині золотий вінець, а рука її прикрашена коштовними перснями.
У IX ст. Феофан Нікейський і невідомий монах Вавіль написали багато пісень на честь Великомучениці Катерини, які й сьогодні співаються Православною Церквою в день її пам’яті — 7 грудня.
Церква в день пам'яті Великомучениці говорить: «Радуйся ти, бо, посоромивши зухвальство заблудлих красномовців, несвідомістю сповнених, до віри істинної направила; радуйся, бо тіло твоє на муки великі віддавши за любов до Бога, ти, як діва непохитна, не подолана була; ра­дуйся, бо в нагороду за муки небесних осель сподобилася ти й славою вічною втішаєшся. В надії на неї, Великомученице, подвигом твоїм і нас, твоїх співців, стверди».

---

 Безпосередньо в день Катерини дівчата збирались на вечорниці. Для цього вони заздалегідь обирали оселю і, відповідно, господарку майбутнього свята. Всі продукти приносились у складчину. На стіл подавались різноманітні страви, але перевага надавалась борщу та каші. Ніяких надмірностей не дозволяється, бо триває Пилипівка, Різдвяний піст. Приєднатись до цієї трапези можна і хлопцям, щоправда, лише після того, як дівчата закінчать ворожити, тобто пізно ввечері.
 Досить цікавими є ворожіння (гадання) на день Катерини. Після вечері треба вийти на вулицю і якомога ближче підійти до вікон найближчої оселі, аби почути, про що розмовляють господарі, і вже за характером розмови визначити свою долю.
 Залишатись допізна на гулянні цього вечора дівчатам не можна, бо треба йти додому, аби не прогнівити Долю.