Четверг, 28.03.2024, 12:26

Приветствую Вас Гость | RSS
Новоград-Волынский
ГлавнаяРегистрацияВход
Меню сайта

Категории раздела
СВЕЖИЕ НОВОСТИ [37]
ПО СЕКРЕТУ ВСЕМУ СВЕТУ [10]
ВОТ, НОВЫЙ АНЕКДОТ [4]
ДОСТИЖЕНИЯ [6]
ПЛОХОЕ РЯДОМ [0]
ПОЗДРАВЛЕНИЯ и ПОДАРКИ [71]
РЕКЛАМИРУЕМ [1]

Мини-чат
200

Песни на заказ
 

Наш опрос
Оцените мой сайт
Всего ответов: 323

Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

Форма входа
Логин:
Пароль:

Главная » 2010 » Декабрь » 13 » День святого апостола Андрея Первозванного -13 декебря
05:56
День святого апостола Андрея Первозванного -13 декебря




 Святой апостол Андрей Первозванный был родом из Вифсаиды Галилейской. Жил он впоследствии в Капернауме, на берегу Геннисаретского озера вместе с братом Симоном, занимаясь рыбной ловлей. С юных лет апостол Андрей отличался молитвенной устремленностью к Богу. Он не вступил в брак, а стал учеником святого пророка Иоанна Крестителя, возвестившего о Боговоплощении. Когда святой Иоанн Креститель указал на Иордане святым апостолам Андрею и Иоанну Богослову на Иисуса Христа, называя Его Агнцем Божиим, они незамедлительно последовали за Господом. Святой апостол Андрей стал первым учеником Христа и первым исповедал Его Спасителем (Мессией), приведя ко Христу своего старшего брата Симона, будущего апостола Петра.

 После Воскресения и Вознесения Христова, свидетелем которого также был святой апостол Андрей, он возвратился в Иерусалим. Здесь в День Пятидесятницы вместе с другими апостолами и Пресвятой Богородицей, апостол Андрей исполнился Духа Святого, как предсказал Сам Господь.

 С проповедью Слова Божия святой апостол Андрей совершил несколько путешествий, во время которых трижды возвращался в Иерусалим. Он прошел Малую Азию, Фракию, Македонию, Скифию, Причерноморье (по преданию Грузинской Церкви, апостол Андрей проповедовал вместе с апостолом Симоном Канаитом в Абхазии, где апостол Симон принял мученическую кончину). Вверх по Днепру апостол Андрей поднялся до местоположения будущего Киева, где, как повествует преподобный Нестор Летописец, водрузил крест на киевских горах, обратившись к ученикам своим со словами: «Видите ли горы эти? На этих горах воссияет благодать Божия, будет великий город, и Бог воздвигнет много церквей». Продвигаясь далее на север, апостол Андрей дошел до поселений славян на месте будущего Новгорода и у нынешнего села Грузино водрузил свой жезл. Отсюда апостол Андрей через земли варягов прошел в Рим и вновь вернулся во Фракию. Здесь в небольшом селении Византии (будущем Константинополе) он основал христианскую Церковь, посвятив во епископа одного из семидесяти апостолов Христовых — Стахия.

 На своем пути апостол Андрей претерпевал многие скорби от язычников. Его избивали, изгоняли из городов. Но Господь хранил своего избранника и по его молитвам совершал дивные чудеса. Последним городом, куда пришел святой апостол Андрей Первозванный и где принял он мученическую кончину, был город Патры (Патрас). Здесь по молитве апостола выздоровел тяжело больной Сосий, знатный горожанин. Наложением апостольских рук исцелилась Максимилла, жена правителя Патрского и его брат философ Стратоклий. Это побуждало жителей города принимать от апостола Андрея святое Крещение, однако правитель города консул Эгеат оставался закоренелым язычником. Святой апостол с любовью и смирением взывал к его душе, стремясь открыть ему христианскую тайну вечной жизни, чудотворную силу Святого Креста Господня. Разгневанный Эгеат приказал распять апостола. С радостью принял святой Андрей Первозванный решение правителя и взошел на место казни. Чтобы продлить мучения апостола, Эгеат приказал не прибивать рук и ног его к кресту, а привязать их. По преданию, крест, на котором был распят святой апостол Андрей Первозванный, имел форму буквы «Х» и получил название «Андреевский крест».

 Два дня апостол с креста учил собравшихся вокруг горожан. Люди, слушавшие его, всей душей сострадали ему и требовали снять святого апостола с креста. Испугавшись народного возмущения, Эгеат приказал прекратить казнь. Но святой апостол стал молиться, чтобы Господь удостоил его крестной смерти. Как ни пытались воины снять апостола Андрея, руки им не повиновались. Распятый апостол, воздав Богу хвалу произнес: «Господи, Иисусе Христе, прими дух мой». Тогда яркое сияние Божественного света освятило крест и распятого на нем мученика. Когда сияние исчезло, святой апостол Андрей Первозванный уже предал свою душу Господу. Максимилла, жена правителя, сняла с креста тело апостола и с честью погребла его. В 357 году мощи святого апостола Андрея Первозванного были торжественно перенесены в Константинополь и положены в храме Святых Апостолов рядом с мощами святого апостола и евангелиста Луки и ученика апостола Павла — апостола Тимофея. По взятии Константинополя крестоносцами, в 1208 году мощи святого апостола Андрея были перевезены в Италию и помещены в кафедральном храме в Амальфи. При Папе Римском Пие II (1458) честная глава святого апостола Андрея была перенесена в Рим и положена в соборе святого апостола Петра.




ЦЕРКОВНИЙ ПЕРЕКАЗ

 Андрій Первозванний — один із дванадцяти апостолів, учнів Ісуса Христа. Родом із Віфсаїди, був братом Симона (апостола Петра) та учнем Іоанна Хрестителя. Первозванним його називають у православній церкві тому, що, згідно з Євангелієм від Іоанна, він був одним із тих двох перших мешканців Галілеї, котрих Христос покликав за собою і проповідував їм своє вчення. Ім’я другого залишилось невідомим, а про Андрія далі сказано, що він розповів про Ісуса своєму братові Симону і привів його до Христа.
 У православних апостол Андрій користується особливою повагою. ­Одним із виявів такої особливої поваги є те, що виникнення Києва, міста, звідки православна віра поширилася на всю Київську Русь, наші предки пов’язували з іменем саме Андрія Первозванного. За літописним переказом, майже дві тисячі років тому апостол Андрій, під час своєї третьої подорожі з християнською проповіддю в землі скіфів, побував на схилах Дніпра, де згодом виник Київ, і освятив це місце, встановивши тут хреста. Андрій Первозванний передрік славу і велич «Єрусалиму землі руської»: «Чи бачите гори ці? На цих горах засяє Благодать Божа, і місто велике має бути тут, і церков багато Бог поставить». Ці слова апостола, сказані ним своїм учням, донесено до нас ченцем Києво-Печерської лаври Нестором-Літописцем у «Повісті минулих літ».
 Одна з найвідоміших вулиць Києва — Андріївський узвіз — має його ім’я. На узвозі височіє пам’ятка архітектури українського бароко — Андріївська церква. У 2000 році на Дніпровських схилах поблизу Аскольдової могили побудовано каплицю й пам’ятний знак на його честь. 2001 року іменовано площу.




Історичні подробиці про свято Андрія

 В українському календарі є багато різних свят, серед них "Андрія". Але не всі знають, як воно виникло та як відзначалося в давнину...
Осінь для молоді - це сезон розваг, вечорниць, ворожінь, ближчого знайомства хлопців з дівчатами, щоб наступного сезону весіль знайти собі вимріяну дружину - такою вона була в сиву давнину. Серед різноманітних осінніх релігійних свят українського народу існували окремі дівочі та парубочі свята. До дівочих належало свято "Дівочої долі", яке з приходом християнства збіглось з святом Великомучениці Катерини, котра обрана опікункою щасливих шлюбів. Для дівчат їх майбутнє - завжди загадкове. Їх хочеться знати, яким буде їх майбутнє життя, як виглядатимуть їхні чоловіки, якими господинями вони стануть. Багато різних ворожінь практикували дівчата в день Катерини. Вони вірили, що їм пощастить, що доля їх почує та виявиться до них доброзичливою.
Найбільшим парубочим дохристиянським святом осіннього та зимового циклів було свято "Калита", про яке знають зараз лише нечисленні люди. Воно відзначалось тоді, коли вже закінчились основні сільськогосподарські роботи, коли молодь могла вже відпочивати та розважатись, коли хлопці готувались до пошуків своїх майбутніх дружин. Про це базується в історичних переказах. Зважаючи на те, що найвищим окресленим богом наших пращурів було небо з Даждбогом сонцем, то в основі "Калити" лежить, саме, сонце. Крім цього, в "Калиті" відображалась боротьба двох сил - доброї та злої, тепла та холоду, різних пір року, а також добробуту й бідності. В святі закладене бажання щасливого майбутнього подружнього життя. Молодь вірила у цього доброго бога сонця, у надприродні сили, вірила, що їх можна вблагати та наблизити до себе певними діями, піснями, ритуалами.
Мрією хлопця було знайти собі вірну, молоду, добру, ласкаву, гарну, чорнобриву з косою до плечей, веселу дружину-порадницю, майбутню добру матір для своїх дітей, дівчину, з якою він міг би побудувати щасливе родинне життя.
З приходом християнства свято "Калита" дістало дещо інший характер. Християнський календар визначив день 13 грудня - початок зимового сезону - як данину первозваному Апостолові святому Андрію, котрого молодь вибрала своїм покровителем. Свято "Калита" практично відійшло в історію, а залишилось лише свято Андрія. Пізніше в деяких регіонах України "Калитою" називали лише вечорниці молоді, які так урочисто проходили в ніч на святого Андрія.
В давнину свято Андрія як і "Калита" було лише хлопчачим, пізніше воно стало спільним для хлопців і дівчат, що й залишилось до сьогодні. Треба відзначити, що християнська традиція цього свята є тісно пов`язаною з дохристиянськими звичаями.
Характерним давнім звичаєм на вечорницях "Андрія" було те, що для їх підготовки дівчата ще досвіта приходили до означеної хати. До сходу сонця вони йшли до криниці по воду, несли її у відрах на плечах та в устах, щоби цією водою замісити тісто на балабушки. Але хлопці-збиточники часто зачіпали дівчат по дорозі, так що їм трудно було донести воду до дому. Однак, дівчата все ж таки доносили воду, пекли балабушки величиною у волоських горіх, клали балабушки попарно, називали їх іменами хлопця та дівчини. Потім всі пригощались випеченим.
Господиня, у домі якої сходилась молодь, сама пекла великий круглий корж з маком і медом, який називався "Калита". Коли господиня ставила цей корж в піч, то називала поіменно всіх хлопців і дівчат, які будуть на вечорницях, а дівчата при цьому співали: "Як ми "Калиту" місили, з усіх криниць воду носили, як ми балабушки місили, то з полонки воду носили". Ввечері, коли вся підготовча робота була закінченою, приходили хлопці та приносили яблука, грушки, пляшки з медом і наливкою, солодощі.
Найбільшою атракцією вечорниць був спечений корж "Калита", який на червоних крайках підвішували високо під стелю і всі підскакували та кусали його край. Але не кожний міг його досягнути, а того, хто першим вкусив коржа, величали Андрієм. Дівчина цілувала його, клала на його голову вінок з колосся та пов`язувала його другим вінком через плече. Усі співали йому похвальну пісню і називали "Андрієм-добродієм". Дальше вже він керував вечорницями. Іншим хлопцям, що доскочили до "Калити", клали також на голову вінок з колосся, співали пісні, але називали їх тільки побратимами. Вкінці побратими з Андрієм-добродієм знімали "Калиту" та дарували корж господині, котра клала його на стіл, а Андрій-добродій роздавав кусочки коржа всім учасникам вечора. вечеря складалась лише з пісних страв: капусти, гороху, вареників, риби, овочів, меду. Під час вечері всі жартували з Андрієм-добродієм, просили, щоб він прислав їм судженого або суджену. вечір закінчувався піснями та ворожінням. Культ святих тоді був дуже високим, молодь вірила в поміч Бога, про що сказане у піснях так: "Святий Андрію, мій великий добродію, дай мені Боже знати, з ким я молодонька буду на рушник ставати".
Гадань та ворожінь на свято Андрія було безліч, в кожній місцевості мались свої особливості. Наводимо деякі з них. Дівчата:
- скидали черевички чи інше взуття з ноги та переставляли його по черзі по підлозі: чий черевик першим на порозі стане, ця дічина найскоріше вийде заміж;
- виливали розтоплений віск на холодну воду та відгадували форми, в яких він застигне;
- пускали в миску з водою дві голки, або лушпиння з горіха та дивились, чи зійдуться вони чи потонуть;
- відгадували свою долю, коли наосліп витягували з-під перевернених тарілок перстень (одруження), хрестик (смерть), чотки (монастир);
- питали першого зустрічного чоловіка про його ім`я, вважали що так називатиметься майбутній чоловік;
- ставили у воду гілку, зрізану з вишні, та чекали чи розцвіте до Різдва;
- рахували на плоті кілки: хлопець, вдівець, кому що дістанеться;
- годували собак з домів, де жили хлопці, дивились чий пес з`їсть швидше.
Крім того, Андрій-добродій крутив пляшку в колі дівчат; біля котрої дівчини пляшка зупинилась, та якнайскорше вийде заміж.
Люди вірили, що в ніч вечорниць на свято Андрія Бог кохання та одруження ходить по землі; для нього був приготований столик з пампушками та балабушками, обов'язково застелений білим рушниклм, бо останній в народному повір`ї - це символ щасливої життєвої дороги, символ подружніх зв`язків. Тому і старостів, які приходять сватати дівчину, зв`язують рушником, щоб пов`язались подружні звязки на многая літа.
Під час вечорниць на Андрія хлопці та дівчата поводились достойно, зі взаємною повагою, навіть горілка там не була дозволена. Після вечорниць всі розходились додому, ніхто не залишався ночувати в чужій хаті.
Це свято, як і свято Івана Купала весною, дуже популярне та шановане протягом багатьох віків в Україні, дійшло і до наших часів. Щораз нові покоління приймають це свято за своє, продовжують та розвивають його народні традиції, бо їх збереження має велике значення для виховання молоді.



Категория: СВЕЖИЕ НОВОСТИ | Просмотров: 1927 | Добавил: novograd-2009 | Теги: День святого апостола Андрея Первоз, 13 декебря | Рейтинг: 5.0/2
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *:
Поиск

Календарь
«  Декабрь 2010  »
ПнВтСрЧтПтСбВс
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031

ПОЗДРАВЛЯЕМ
С Днем Рождения (27.03)
Манахову Марию Антоновну С Днем Рождения - Перейти

С ПРАЗДНИКОМ
С Днем Победы
Перейти

ПОМИНАЕМ
Харитич
Анатолий Петрович
Перейти
20.06.1937-01.06.2001

Архив записей

Доска объявлений
Заказать Орифлейм

Друзья сайта
  • Создать сайт
  • Все для веб-мастера
  • Программы для всех
  • Мир развлечений
  • Лучшие сайты Рунета
  • Кулинарные рецепты
  • Поделись


  • Copyright MyCorp © 2024Бесплатный конструктор сайтов - uCoz