Тиша Морська В час гарячий полудневий Виглядаю у вiконце: Ясне небо, ясне море, Яснi хмарки, ясне сонце. Певно, се країна свiтла Та злотистої блакитi, Певно, тут не чули зроду, Що бува негода в свiтi! Тиша в морi… педве-ледве Колихає море хвилi; Не колишуться од вiтру На човнах вiтрила бiлi. З тихим плескотом на берег Рине хвилечка перлиста; Править хтось малим човенцем, В'ється стежечка злотиста. Править хтось малим човенцем, Стиха весла пiдiймає, I здається, що з весельця Щире золото спадає. Як би я тепер хотiла У мале човенце сiсти I далеко на схiд сонця Золотим шляхом поплисти! Попливла б я на схiд сонця, А вiд сходу до заходу, Тим шляхом, що проложило Ясне сонце через воду. Не страшнi для мене вiтри, Нi пiдводнй камiння, — Я про них би й не згадала В краю вiчного промiння... ***********