Якби мої думи німії Та піснею стали без слова. Тоді б вони більше сказали, Ніж вся отся довга розмова. Якби мої думи німії На струни проречисті впали, Зайшлись би плачем мої струни І сміхом дитячим заграли. Мов хвиля морська в ясну бурю, І темна, й блискуча, й раптова, І сонцеві рідна, й безодні, Була б моя пісня без слова. Важкі побережнії скелі Зрива переможнеє море; Невже переможная пісня Важкого жалю не поборе? Невже моя пісня не хвиля? Ой леле! Даремні питання… Німі мої думи, а руки Дають лиш німії стискання…
